ІСТОРІЯ ЧОРНОБИЛЯ

Чорнобиль має багату історію, що бере початок ще з середніх віків. Перша згадка про місто датується 1193 роком. Чорнобиль завжди був багатонаціональним містом. В основному через те, що знаходився під владою різних країн – Великого князівства Литовського, Польського королівства та Радянського союзу. Також у 16 столітті там утворилася єврейська комуна, засновником якої став рабин Менахем Нахум Тверський (більше про історію міста Чорнобиль читайте у нашому  БЛОЗІ. Під час другої світової війни Чорнобиль доволі сильно постраждав та пізніше там було створено судноремонтну базу в затоці річки Прип’ять. 

Через малу кількість населення  та легкому доступу до води, міністерство енергетики СРСР обрало Чорнобильський район для будівництва атомної електростанції. Її вирішили розташувати через 20 кілометрів на північ від міста Чорнобиль, поблизу села Копачі. Будівництво Чорнобильської АЕС імені В.І.Леніна почалося у 1970 році. Також одночасно почалося будівництво міста енергетиків, що отримало назву Прип’ять, на честь річки, на березі якої воно будувалося. На момент запуску першого енергоблоку у 1977 році населення Прип’яті складало майже 14000 людей. Завдяки добре розвиненій транспортній інфраструктурі – автобусам, потягам далекого сполучення, катерам – місто швидко стало важливим регіональним центром, в якого були великі перспективи. Радянський союз покладав великі надії щодо Чорнобильської АЕС – вона мала стати найбільшою в світі. Згідно з планом мала складатися з 12 енергоблоків з реакторами типу РБМК-1000. Плани будівництва були грандіозними, але доля розпорядилася інакше. На момент вибуху в роботі були лише дві черги – 4 енергоблоки. Третя черга – 5 та 6 енергоблоки – були на стадії будівництва, яке припинилося після трагедії 1986 року.

Image

Чорнобильська катастрофа – що ж сталося насправді?

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції сталася 26 квітня 1986 року. Це найбільша катастрофа в історії атомної енергетики. Вибух відбувся на четвертому енергоблоці ЧАЕС. Це лише за 120 км від столиці України – Києва –  та зовсім поруч до кордону з Білоруссю.

На той час Чорнобильська АЕС була однією з найбільших у світі. Також вона була частиною військової стратегії радянської армії. Причина Чорнобильської аварії –  результатом фатального збігу різних факторів. По-перше, реактор не мав надійної системи безпеки, по-друге, він мав низький рівень системи автоматизації, по-третє невдало проведений експеримент. Тієї трагічної ночі 26 квітня проводився експеримент на енергоблоці №4, під час якого мала відбутися перевірка інерційного діапазону вибігу турбогенератора. Зниження теплової потужності реактора, неспроможність автоматизованої системи утримати її на належному рівні призвела до майже повної зупинки. В той час  подальше різке збільшення потужності реактора операторами, разом із зниженням оборотів головних циркуляційних насосів, що охолоджували реактор, призвело до перегріву реактора та його вибуху.

У 1:23 ранку через 40-60 секунд після початку експерименту на енергоблоці №4 трапилося 2 потужних вибухи. Згідно з деякими дослідженнями аварії, піднімаючи всі контрольні стержні з активної зони реактора на фоні зростаючої потужності реактора, вибух був неминучий. Зафіксовано, що системи безпеки були вимкнені або навіть вийшли з ладу (завдяки експерименту) під час першого вибуху.  Через кілька секунд відбувся другий вибух, на цей раз набагато сильніший. Суміш радіоактивної пари та водню вирвала кришку реактора вагою 1200 тонн та підкинула її на 30 метрів. Це розгромило реактор і знищивши частину 4-го енергоблоку. Згідно з кількома незалежними дослідженнями Чорнобильської катастрофи, перший вибух був хімічним. Другий вибух мав характеристики ядерного вибуху потужністю 0,3 кілотонни (за потужністю дорівнює приблизно 300 тонн тринітротолуолу). За словами очевидців з Прип’яті, перший вибух був червоного кольору, а після другого з’явилося світло-блакитне полум’я, після чого над реактором було світіння.

Image

Як згадувалося вище, однією з причин Чорнобильської аварії є невдалі випробування реактора.  Адже експеримент мала проводити денна вахта, яка мала спеціальну підготовку ​​для проведення такого роду робіт. Однак експеримент було відкладено на майже 10 годин через заборону диспетчера Київенерго подальшого зниження потужності реактора. Ця затримка призвела до проведення експерименту іншою не підготовленою вахтою. Нічна вахта, що продовжила експеримент, складалася з менш досвідчених операторів. Одразу після аварії решту реакторів було вимкнуто, а керівництво електростанції перевело станцію в режим надзвичайного стану, й керування відбувалося з бункера ЧАЕС (ви можете відвідати цей легендарний бункер під час нашого туру на Чорнобильську атомну станцію, який ви можете додати до одноденного, дводенного або приватного туру до Чорнобильської зони). Співробітники ЧАЕС помітили відсутність старшого оператора головних циркуляційних насосів (ГЦН) – Валерія Ходемчука, який повинен був повідомити про результати випробувань з залу ГЦН. Він став першою офіційною жертвою Чорнобильської катастрофи, чиє тіло так і не було знайдено.

Хронологія Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року:

  • 1:23 Два вибухи енергоблоку №4
  • 1:26 Спрацювала пожежна сигналізація на ЧАЕС
  • 1:28 Прибуття пожежної бригади ВПЧ №11 м.Чорнобиль
  • 1:35 Прибуття пожежної бригади ВПЧ №6 м.Прип’ять
  • 2:10 Гасіння пожежі у турбінному залі
  • 5:00 Блок 3 було вимкнено з міркувань безпеки
  • 6:00 Прибуття бригади хімічних військ – отримання показників рівнів радіації біля ЧАЕС.
  • 6:35 Кінець гасіння пожежі. Ядро знищеного реактора тліє до 10 травня 1986 року

Вечір – приїзд комісії, яку очолював вчений зі світовим ім’ям Валерій Легасов, що прибув до місця аварії з Москви.

Пожежники та армія: боротьба з невидимим ворогом

Вибух спричинив викид у повітря великої кількості радіонуклідів. Вони поширювалися з вітром на північ (Білорусь), а потім на захід (Європа, світ), забруднюючи величезні території. Першим кроком у ліквідації аварії на ЧАЕС було гасіння пожежі в реакторному залі та даху центрального машинного залу. Першою на місце аварії прибула спеціальна пожежна бригада з ВПЧ (воєнізована пожежна частина) №2 Чорнобильської АЕС. Незабаром прибули пожежні бригади з сусідніх Чорнобиля, Прип’яті та Іванкова і разом вони гасили вогонь протягом трьох годин після вибуху. Та все одно в самому серці реактора № 4 суміш розплавлених ядерних паливовмісних мас все ще тліла…
Пожежники, які працювали на місці аварії, не знали причини пожежі, тож вони, як зазвичай робили, просто лили воду на руїни реактора. Це погіршило ситуацію та спричинило кілька малих спалахів, що підсилили викиди радіонуклідів. Вони не знали, що реактор Чорнобильської АЕС зруйнований та розпавлений.

Після ліквідації вогню на зруйнованому реакторі №4

Пожежники загасили пожежу на зруйнованому четвертому блоці Чорнобильської АЕС, але боротьба на цьому не закінчилася. Насправді це був лишt початок нещадної боротьби. Адже серцевина реактора з усіма розплавленими матеріалами була схожа на киплячу магму. Радянські вчені потребували допомоги армії, щоб ситуація не вийшла з-під контролю. Щоб запобігти подальшому розповсюдженню радіації у навколишнє середовище, протягом кількох тижнів на активну зону зруйнованого реактора з вертольотів, що літали над ЧАЕС, скинули загалом більш як п’ять тисяч тонн бору, доломіту, піску, глини та свинцевого дробу. Ці сипучі матеріали загасили тління залишків графітової кладки та значно поглинули радіоактивні аерозолі. Через два тижні після плавлення ядра реактора радянські чиновники вирішили закрити весь зруйнований енергоблок спеціальним саркофагом, виготовленим з бетону та металу та з власною системою охолодження.

Наступні місяці ліквідації та хто такі ”Чорнобильські ліквідатори”

Чорнобильська катастрофа викликала ланцюг подій, які ніколи не траплялися за всю історію людства. Більша частина роботи була зроблена силами молодих хлопців, що належали до лав Червоної Армії СРСР. Після евакуації населення з Прип’яті та з території радіусом 30 кілометрів  навколо четвертого реактора Чорнобильської електростанції, загони мисливців полювали на домашніх та диких тварин. Це робили щоб зупинити рознесення тваринами радіоактивного забруднення, особливо радіаційного пилу (який пізніше було виявлено на хутрі, а також у м’язах та кістках) з забрудненої Чорнобильської зони. Пункти для очищення машин, військової техніки та вантажівок, що використовувалися під час ліквідації наслідків аварії, були облаштовані на місцях і жодна одиниця техніки, що прибувала наступні місяці на ліквідацію, не покинула територію зони відчуження.Більшість з них була розібрана після використання, але деякі екземпляри ще можна побачити на так званих «кладовищах техніки» на території зони відчуження.

Для подолання наслідків задіяли десятки тисяч людей, так званих ліквідаторів Чорнобильської аварії. Основними з них були пожежники, військові, міліціонери, водії, медики, будівельники та інженери.Найвищий пріоритет ліквідації – зниження рівню радіації з допомогою будівництва захисного укриття (Чорнобильський саркофаг). Всього в Чорнобильській зоні було понад 100 тисяч ліквідаторів, більшість з яких заселили в місто Чорнобиль, де до аварії жили лише 13700 людей. Переважна кількість професіоналів, які жили в Прип’яті та працювали на Чорнобильській атомній електростанції, також повернулися до роботи, оскільки премії (до 100 тисяч доларів США) або видача квартир, як правило, були для тих, хто брав участь у найнебезпечніших подіях на ЧАЕС та допомагав повернути електростанцію в експлуатацію.

Image

Чорнобильська радіація поширюється по всьому світу

Вибух на Чорнобильській АЕС спричинив викид радіоактивних речовин на висоту приблизно 1,5 кілометри. На цій південно-східний вітер підхопив «радіоактивну хмару» і поніс аж до Скандинавії, а потім вона знову повернулася до України. 

В день аварії напрямок вітру змінився на захід. Друга «радіоактивна хмара» полетіла через Польщу до Чехословаччини, а далі до Австрії. Там хмара «зрикошетила» від Альп і вітер поніс її назад до Польщі. Наскільки ми знаємо сьогодні, у світі немає місця, де радіонукліди з ЧАЕС не осіли б в більшій чи меншій кількості. Радіоактивна хмара облетіла весь світ.

Територіями, які найбільше постраждали від радіоактивного забруднення Чорнобиля, були дві радянські країни: Україна та Білорусь. Вони вирішили евакуювати людей з забруднених частин своїх країн назавжди. У процесі дезактивації велику роль відіграли закони ядерної фізики – процес напіврозпаду ізотопів, наприклад, радіоактивного йоду I131 (докладніше про те, як Чорнобиль став безпечним для людей у ​​нашому розділі БЕЗПЕКА). Цей ізотоп має короткий період напіврозпаду – 8,02 дні, а приблизно через 2 місяці після аварії, природно, піддався повному розпаду. 

Сьогодні радіоактивне забруднення в Чорнобильській зоні складається в основному з таких речовин, як продукти напіврозпаду стронцію та цезію, оскільки вони мають 30-річний період напіврозпаду. Ці речовини продовжували забруднювати сусіднє середовище Чорнобиля протягом десятиліть після Чорнобильської катастрофи. Ізотопи плутонію та америцію будуть присутні на території зони відчуження наступні кілька тисяч років. Однак, їх дуже важко визначити (бо вони занурюються глибоко в ґрунт), і, таким чином, мають незначний радіаційний вплив на людей і тварин. Дізнайтеся більше про випромінювання і що це насправді в нашому БЛОЗІ.

Image

Жертви Чорнобильської аварії

Розслідування Чорнобильської катастрофи було офіційно закрите оголошенням про остаточну причину аварії – персонал електростанції не дотримався необхідних правил безпеки. Директор ЧАЕС Віктор Брюханов, головний інженер Микола Фомін та заступник головного інженера з експлуатації були засуджені до 10 років позбавлення волі з відбуванням строку в колонії загального режиму. Голову реакторного залу А.П. Коваленко та керівника вахти Б. В. Рогожкіна – на 3 роки та державного інспектора Ю. А. Лаушкін – на 2 роки у в’язниці. Більш детальну інформацію про Чорнобильський експеримент (5 посилання) Ви можете знайти в нашому розділі БЛОГ. Весь Чорнобильський суд відбувся у Будинку культури міста Чорнобиль, який спочатку був синагогою (і ви можете відвідати його на вашому турі).

Аварія на Чорнобильській АЕС ім. В.І.Леніна була лише початком наслідків, які переписали не лише правила безпеки атомної енергетики, а й історію людства.

Image

Чорнобиль у цифрах

  • 10 000 0000 постраждалих у 3 країнах
  • 120 000 евакуйованих людей з 100 міст і сіл
  • 50 000+ кв.кілометрів забрудненої зони
  • 5000+ людей все ще працюють у Чорнобильській зоні та ЧАЕС
  • 100+ чорнобильських самопоселенців все ще живе в зоні

Кількість і категорії жертв Чорнобильської катастрофи

Звичайно, безпосередні жертви наслідків аварії були в основному робітники Чорнобильської електростанції. Також пожежники, які першими прибули на місце аварії та отримали смертельні дози випромінювання. У перші 3 дні було госпіталізовано 299 осіб з чіткими ознаками гострої променевої хвороби (гострий радіаційний синдром). Всі були відправлені до спеціалізованої радіологічної лікарні № 6 у Москві для подальшого лікування. Їх транспортували літаком з Борисполя за сприяння заступника голови міськвиконкому міста Прип’ять, Олександра Есаулова, з яким Ви можете зустрітися у своєму турі до зони відчуження. 

З моменту катастрофи, офіційно була 31 жертва. Більшість з них поховані на Митинському цвинтарі в Москві. Тіло кожного покійного поховано в свинцевій труні через їх високе випромінювання. Чорнобильська катастрофа вплинула на життя близько 600 000 осіб. Офіційні документи поділяють жертви радіації на кілька категорій. Наприклад, найбільша за числом ліквідаторів категорія складається з 200-240 тисяч осіб – рятувальники, солдати, які проводили роботи з дезактивації, пожежники, а також працівники міліції. 

Крім того, існує категорія, що налічує близько 116 тисяч мешканців забруднених територій поблизу Чорнобиля. Інші 220 тисяч людей були евакуйовані пізніше з забруднених територій Білорусі, України та Росії. Ще близько 5 мільйонів людей продовжують жити в забруднених територіях до цього часу. Загалом понад 10 мільйонів людей вважається захворілими через Чорнобильську катастрофу. З них 3,2 мільйона- в Україні (решта в Білорусі та Росії).

Земля вкриється полином: значення назви Чорнобиль

Регіон навколо міста Чорнобиль називають Полісся. Це рівнинний край, багатий на соснові та мішані ліси, з багатьма річками та болотами в північній частині України, на кордоні з Білорусією. 

Назва міста Чорнобиль походить від слова «чорнобильник». Так раніше називали полин звичайний, що легко знайти на цій території. Ця рослина також згадується в Біблії і багато християн вважають, що сумна доля Чорнобиля була передбачена (для деталей пророцтва завантажте нашу безкоштовну електронну книгу «Міфи та істини Чорнобиля». 

Полин – гірка рослина, що має лікувальні та детоксикуючі властивості. Вона також використовується для виробництва абсенту.

Прип’ять та Чорнобильська аварія

Прип’ять колись була зразково-показовим містом радянського уряду. Її будівництво розпочалося у 1970 році лише за 3 кілометри від Чорнобильської АЕС для працівників станції та їхніх сімей. У Прип’яті були всі атрибути розкішного сучасного міста – залізничний вокзал Янів, річковий порт, лікарняний комплекс та навіть парк розваг. Для громадян СРСР життя в місті, де відсутній дефіцит продуктів харчування та всього необхідного для комфортного життя, оскільки місто було підпорядковане  безпосередньо Міністерству енергетики СРСР у Москві, було мрією, що здійснилася. 

Це здебільшого привертало увагу молодих людей з усього Радянського Союзу, тому середній вік жителів міста складав 25 років. Олексій Москаленко, колишній керівник відділу Прип’ятської міліції, згадує, що наприкінці квітня 1986 року було незвичайно тепло і більшість мешканців проводили час зі своїми дітьми на вулиці. Доречі ви можете з ним зустрітися під час вашого туру до чорнобильської зони з ChernobylX.  У суботу 26 квітня в Прип’яті відбулися 4 весілля. На той час завдяки робітникам станції та людям, як О. Москаленко, який був одним з очевидців вибуху в реакторі №4 під час чергування, містом вже поширилися чутки, що на ЧАЕС відбулася якась аварія. 

Місцеві чиновники та співробітники офіційних установ не попередили майже 50 000 мешканців Прип’яті про небезпеку  радіоактивного забруднення. Вони просто відправили дітей додому зі шкіл та рекомендували залишатися вдома. Вони навіть не забезпечили їх таблетками йоду, який допоміг би знизити вплив радіаційного випромінювання.

Image

Заступник голови міськвиконкому Прип’яті Олександр Есаулов згадує, що поставка таблеток йоду була зовсім малою для тієї кількості мешканців. Тому був повторний запит до уряду за додатковою поставкою.

Аварія на Чорнобильській електростанції спричинила викид радіації, рівень якої перевищував природні рівні в тисячі разів. Евакуація міста Прип’ять відбулася наступного дня після аварії, 27 квітня 1986 року, коли прибуло достатньо автобусів, зібраних з усього регіону. Жителям Прип’яті дозволяли брати з собою лише необхідні речі, оскільки оголосили, що вони повернуться в домівки через три дні. Це було сказано лише для уникнення паніки і щоб люди не брали зайвий багаж. Пізніше радянська влада вирішила, що місто Прип’ять повинно залишитися порожнім назавжди.

VIDEO – Grandes misterios y mitos sobre el accidente de Chernóbil

Як саме мешканці Прип’яті були проінформовані про евакуацію 27 квітня 1986 року о 14:00?

«Увага, увага! Увага, увага! Увага, увага! Шановні товариші! Міська рада народних депутатів повідомляє, що у зв’язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції в місті Прип’ять виникла несприятлива радіаційна обстановка. Партійними та радянськими органами, військовими частинами вживаються необхідні заходи. Однак з метою забезпечення повної безпеки людей і, в першу чергу, дітей виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста до населених пунктів Київської області. Для цього до кожного жилого будинку сьогодні, 27 квітня починаючи з 14:00 години, будуть подані  автобуси в супроводі працівників міліції та представників міськвиконкому. Рекомендується взяти з собою документи, вкрай необхідні речі, а також продукти харчування на перший час. Керівникам підприємств та установ подано списки працівників, які залишаться на місці для забезпечення нормального функціонування установ міста. Всі будинки на період евакуації будуть охоронятися працівниками міліції. Товариші, тимчасово покидаючи своє житло, не забудьте, будь ласка, закрити вікна, вимкнути електричні та газові прилади, перекрити водопровідні крани. Просимо зберігати спокій, організованість та порядок при проведенні тимчасової евакуації»…

Image

Евакуація Прип’яті

Першими були евакуйовані жінки та діти, але в цій частині СРСР критично бракувало автобусів. Тому ії залучили з інших регіонів України, щоб евакуювати всі 50 тисяч мешканців Прип’яті. Очевидці стверджують, що черга з автобусів була довжиною приблизно 20 кілометрів. Тож коли перший автобус залишав Прип’ять, з останнього автобусу неможливо було побачити навіть вентиляційні труби ЧАЕС за такої відстані. Менш ніж за три години місто стало порожнім і буде залишатися таким  назавжди. Після евакуації Прип’яті провели евакуацію інших сіл в радіусі 30 кілометрів навколо реактора, яка тривала аж до початку травня. Дезактивацію було проведено в 1 840 населених пунктах. Однак, Чорнобильська зона відчуження не була сформована до 1994 року, коли мешканці останніх сіл у західній її частині були заселені до нових квартир у Києві та Житомирській області. Більше про евакуацію в нашому блозі.

Image

Під час евакуації, мешканцям Прип’яті не дозволяли брати домашніх тварин або велику рогату худобу, через те, що хутро тварин абсорбує радіонукліди. Також, щоб уникнути подальшого забруднення навколишнього середовища, особливі загони мисливців повинні були ліквідувати кожну тварину в Чорнобильській зоні. 5 травня була завершена евакуація людей, що живуть у Чорнобильській зоні (30 км радіус навколо Чорнобиля).

 Життя у Чорнобилі сьогодні

На сьогодні, людям забороняється заходити на територію Чорнобильської зони, за винятком колишніх жителів, які відвідують цвинтарі або тих, хто має спец.дозвіл, наприклад, відвідувачі та працівники зони. Близько 100 осіб (переважно пенсіонерів), що звуться Чорнобильськими самоселами, все ще живуть у Чорнобильській зоні відчуження. Їх все ж прийняла адміністрація Чорнобильської зони, оскільки більшість з них брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Ви можете відвідати їх під час туру Чорнобилем. Подивитися, як вони живуть, а також запитати їх як, і чому вони повернулися. Окрім цих мешканців, існує також близько 4000 працівників, які працюють вахтовим способом та дбають про Чорнобильську зону. Також, сьогодні близько 2500 працівників, які все ще працюють на Чорнобильській електростанції, не дивлячись на те, що останній працюючий енергоблок було повністю вимкнено в 2000 році. Вони займаються виведенням станції з експлуатації. Пара тисяч працівників також деякий час працювали над будівництвом нового безпечного конфайнменту, який був завершений у 2018 році. Детальніше про нове безпечне укриття у нашому блозі.

Прип’ять – місто-привид

На сьогодні, Прип’ять є містом-привидом. Та попри те, що там ніхто не живе вже 35 років, воно має свою власну велич та атмосферу. На щастя, Прип’ять не зазнала сумного кінця, як деякі села поблизу, котрі зруйнували бульдозерами та захоронили під землею. Таблички при дорозі з назвами цих сіл та вказання їх на мапах – це єдине, що нагадує про покинуті села на сьогоднішній день.

Поліція та воєнізована охорона охороняють Прип’ять та решту території 30-кілометрової зони відчуження. Попри безперервне чергування, на жаль, не вдалося зберегти місто від мародерства, вандалізму та розкрадання, особливо в 1991 році після розпаду Радянського Союзу, коли Чорнобильська зона була менш захищеною. 

Все місто Прип’ять було розграбоване. І сьогодні, там не існує жодної квартири, яку б не відвідали мародери, викравши всі дорогоцінні предмети – меблі, килими, телевізори тощо. Жителям Прип’яті у 1987 роц дозволилиі повернутися до міста, щоб забрати деякі свої речі. Знову ж таки лише кілька сумок, але тільки одиниці скористалися цією можливістю.

Завод «Юпітер» працював у місті до 1997 року і був зайнятий організацією «Спецатом». Відомий басейн «Лазурний» працював до 1998 року для міліціонерів та пожежних Чорнобильської зони, однак сьогодні він ще більш розграбований і розтрощений, ніж більшість квартир або шкіл у місті. Пральня для Чорнобильської атомної електростанції працювала в Прип’яті аж до 2018 року. Є ще два місця в Прип’яті, які досі працюють: гаражі та водонасосна станція, що постачає воду на Чорнобильську електростанцію. 

Місто-привид сповнене радянськими артефактами (здебільшого 80-х років) – книгами, вивісками, лозунгами, плакатами Леніна та теми комунізму. Портрети Леніна незримо присутні всюди – на палаці культури, в готелі, в лікарні, у відділку міліції, а також у школах та дитячих садках. Прогулянка містом це як подорож в минуле з однією лише різницею – навколо жодної живої душі. Навіть пташки не співають. 

Image

Завдяки історичним фотографіям та відео, які супроводжуватимуть вас у турі, ви побачите всю картину  радянської епохи, коли місто Прип’ять було на піку розвитку. Побачите будинки, руїни та Чорнобильських героїв. В даній екскурсії можете додати ті опції, які вам цікаві. Щоб ви отримали більше яскравих відчуттів від Радянського Союзу, ми пропонуємо приміряти радянську військову форму та тест-драйв на ретро-машині у наших турах. При відвідуванні Чорнобильської зони відчуження ви станете свідком водночас найгіршого і найкращого сценаріїв: ядерної катастрофи, що зруйнувала міста, села та життя і в той же час природи, яка повертає своє законне місце і відроджується неймовірними темпами. Більшість будівель заросли деревами і їх ледве видно з дороги. Ще  20-30 років і тільки руїни залишаться там, де колись було найкраще і найперспективніше місто СРСР. Більш унікального місця в світі ви ніде не знайдете.

 Яке майбутнє Чорнобиля?

Чорнобильська зона відчуження є синонімом трагедії та найбільшої аварії в історії атомної енергетики світу. Після 35 років ця територія стає місцем надії та територією змін.Це єдине місце у світі, де можна побачити, як матінка-природа повністю відновлюється і займає своє законне місце там, де вона була зруйнована людською діяльністю. Це одна з причин, чому 30-кілометрова зона стала природним заповідником у 2016 році. 

Ви можете знайти багато диких тварин в Чорнобильській зоні, яких не побачите просто так в інших країнах Європи: вовки, олені, дикі кабани, лисиці та навіть дикі коні Пржевальського. У цих тварин мутацій не виявлено, навпаки, у них відзначена дуже хороша народжуваність. Кожен турист, тим чи іншим чином, повертає зону до життя, особливо Прип’ять. Чорнобильська зона відчуження являється привабливим туристичним об’єктом № 1 в Україні і є самим відвідуваним місцем для «дигерства» на планеті Земля. Щорічно тут буває понад 100 000 чоловік (за станом на 2019 рік), навіть після перерви в зв’язку з пандемією 2020 роки (лише 36 тисяч туристів побували в Чорнобилі). Туризм в Чорнобилі значно впливає на місцеву економіку – наші незрівнянні гіди, чорнобильські бабусі, кожен кухар в Чорнобилі або покоївки в готелі Чорнобиля підтвердять це. Не очікуйте, що в Чорнобилі фантастичнв готелі та сувенірні магазини, Чорнобиль – це територія, що охороняється поліцією та військовими, зона з власними правилами та умовами. 

Крім того, туризм, енергія туристів та гідів відіграє найважливішу роль у зоні відчуження, навіть після того, як ЧАЕС більше не виробляє електроенергію.  Чорнобильська електростанція сьогодні є центром розподілу електроенергії між Україною та Білорусією. Крім того, китайські інвестори планують побудувати одну з найбільших сонячних електростанцій на території Чорнобильської зони завдяки інфраструктурі ліній електропередач. На території відчуження також є найновіше сховище для відпрацьованого ядерного палива для України, а можливо пізніше для всієї Європи. 

Сьогодні новий безпечний конфайнмент (новий саркофаг) забезпечить нам ще 100 років безпеки, а для України разом з Європейським Союзом можливість разом знайти шляхи демонтажу та очищення не лише старого саркофагу, а й всього, що залишилося від реактора №4. 

Україна хоче зберегти спадок Чорнобиля як туристичний осередок для всього світу і ми в ChernobylX підтримуємо те, щоб зона відчуження стала частиною всесвітнього спадку ЮНЕСКО. Чорнобильська зона і Прип’ять перетворюються на відкритий музей холодної війни. ChernobylX розпочав свою місію, щоб кинути виклик твоєму світогляду ще в 2008 році – ось наша історія

Коли ви приїдете, щоб написати свою «Чорнобильську» історію? 

Тури в Чорнобильську зону

бронюй туру по Чорнобилю

Якщо ви чекаєте на знак,
це він!

Ви використовуєте застарілий браузер. Ви можете оновити його на цій сторінці .